Ікона «Богородиця Мостищенська»
Історія набуття
В ніч з 18 на 19 травня 2000 року (день старозавітного праведника Іова Багатостраждального і день народження царя-страстотерпця Миколи II) парафіянину нашої церкви С. було одкровення про те, що незабаром буде написана храмова ікона Пресвятої Богородиці із зображенням Її чотирьох земних спадків і образами святих: праведного Єноха, пророка Іллі, апостолів Андрія Первозванного і Іоанна Богослова, Христа ради юродивого Феофіла, царствених страстотерпців і блаженної Аліпії. Істинність одкровення підтвердила прозорливиця Вірочка з Бортничів, до якої С. з благословення о. Ростислава відправився за порадою, і сказала, що іконописця звуть Микола.
У той час у С. були в Києві знайомі художники, але Миколи серед них не було. Однак в розмові батюшка з посмішкою вказав йому на незнайомця, якого С. нерідко бачив в церкві. Виявилося, що житель с. Мостище Микола Никифорович Рог – художник і як раз збирається писати ту саму ікону, про яку було відкрито С., а його наміру передувала незабутня подія.
Микола Никифорович розповів, як тільки-но він задрімав ніби якась сила підняла його з ліжка в ніч з суботи на неділю 24 травня 1987 року. Він побачив, як темне нічне небо раптом проясніло і покрилося рожево-блакитними хмарами. За ними з'явилася крапка, що світиться і, стрімко наблизившись до нього, прийняла образ Богоматері, яка стояла на хмарі, – прекрасна Жінка в сяючому білому одязі.
Тримаючи в правій руці наповнену прозорим напоєм чашу, Богородиця запропонувала застиглому в страшному переляку Миколі випити з неї. Він з жахом зрозумів, що це чаша його скорботи – як відплата за гріховне життя комуніста, який нерідко віддавав художній талант для зображення комуністичних вождів, – і відчув, що не в змозі прийняти її з рук Богоматері. Тоді милосердна Заступниця надпила половину терпкого напою, а Микола згнітивши серце випив другу половину.
Ще мить Богоматір пильно дивилася йому в очі, потім легко піднялася в небесну блакить і зникла в ній світлою крапкою.
Прокинувшись в неділю вранці, Микола прийняв чудове бачення за звичайний сон, – не пішов до церкви, не звернувся до покаяння і молитви, а став працювати у дворі на циркулярній пилці, розводячи дошки для ремонту.
Тут-то й трапилось лихо. Майже всі дошки були готові, коли Микола на мить відволікся, забувши про пилу, яка працювала. І хоча ліва рука лежала на бар'єрі, більш ніж в метрі від леза, чотири пальці на ній якимось чином відрізало. Він пам'ятає тільки сильну кровотечу і той факт, що болю не відчував. А в лікарні, прийшовши до тями від шоку, згадав нічне бачення і зрозумів, що дійсно випив відміряний йому вміст скорботної чаші.
Скорботи зцілили Миколу від невіри, він воцерковився і мріяв відобразити на полотні побачений колись образ Богоматері. Але рішучість почати роботу Господь дарував тільки після чотирнадцяти років. Нарешті з благословення духівника художник написав ікону, освячення якої відбулося 21 вересня 2001 року.
Акафіст Пресвятій Богородиці на честь її ікони «Мостищенська» складено з текстів акафістів ікон Божої Матері «Іверська», «Всецарице (Пантанаса)», «Розчулення (Серафимо-Дівєєвська)» і акафісту Успінню. Кондак 13 - з акафісту іконі «Спорительниця хлібів».
Опис
Розмір ікони: 2.80 х 1.20 м, фон – темно-блакитний. У центрі – образ Пресвятої Богородиці в білому вбранні, на хмарі. В Її правій руці – чаша скорбот і хвороб, ліва рука торкається веселки, яка йде зверху до низу. Під хмарою з образом Діви Марії – образи апостола Андрія Первозванного і пророка Іллі. Під ними – чотири земні спадки Божої Матері і образ Царствених страстотерпців. Вгорі в центрі – образ Спасителя. Зліва від нього образи праведного Єноха та блаженної Аліпії, праворуч – образи апостола і євангеліста Іоанна Богослова і Христа ради юродивого Феофіла. Внизу напис "Русь свята, бережи віру Православну".